Відпустка – це невід’ємна частина життя кожного працівника. Час, який ми проводимо у відпустці, дає нам змогу відпочити від повсякденної рутини, насолодитися відпочинком і зарядитися енергією на нові робочі випробування. Відпустка – це також час, який ми можемо провести з сім’єю або друзями, насолоджуючись спілкуванням і відкриваючи для себе нові місця та можливості.
Однак, щоб відпустка була повноцінною і не викликала жодних сумнівів, необхідно її брати законодавчо. Законодавство у сфері відпусток захищає інтереси працівників і встановлює чіткі правила, яких необхідно дотримуватися як роботодавцям, так і самим працівникам. Законодавчо встановлені права та обов’язки забезпечують баланс інтересів працівників і роботодавців та захищають від можливих порушень.
Право на відпустку встановлено Кодексом праці і залежить від трудового стажу та місця роботи. Кожен працівник має право на певну кількість днів відпустки на рік, і ця кількість збільшується з кожним роком роботи. Законодавство також встановлює процедуру оформлення відпустки, строки її надання та порядок виплати заробітної плати під час відпустки.
| Категорія | Терміни | Тривалість |
|---|---|---|
| Основна відпустка | Щорічно | Від 28 днів |
| Додаткова відпустка | Після 5 років роботи | До 3 днів |
| Соціальна відпустка | По догляду за дитиною | До 140 днів |
| Літня відпустка | З 1 червня по 30 вересня | Від 14 до 28 днів |
Як правило, у перший рік роботи право на щорічну відпустку повної тривалості виникає після 6 місяців безперервної роботи працівника (ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки). Якщо працівник відпрацював у роботодавця менше 6 місяців, то він може взяти лише частину щорічної відпустки.31 травня 2021 р.
