Слово “киров” є одним із найпоширеніших у російській мові. Воно має різноманітні значення і може бути використане в різних контекстах. Як і багато інших слів, “киров” має своє походження та історію, які слід розглянути для повного розуміння його значення.
По-перше, “киров” може бути іменем власним, пов’язаним з ім’ям російського революціонера Сергія Мироновича Кірова. Це ім’я стало широко відомим у СРСР і послужило підставою для назви різних міст, вулиць, підприємств та інших об’єктів. Таким чином, зустрічаючи слово “киров” у контексті імені, можна припустити, що воно вказує на зв’язок з історичною особистістю та її спадщиною.
Однак “киров” також може бути загальним іменником, що позначає певне місце, об’єкт або поняття. У цьому разі його значення залежить від контексту, в якому його використано. Наприклад, “киров” може позначати географічну назву, що вказує на конкретне місто, регіон або район. Також “киров” може бути назвою вулиці, парку або іншого громадського місця. У цьому випадку вона вказує на конкретне місце або об’єкт, який можна знайти в певному місці.
| Слово | Значення |
|---|---|
| Кіров | Назва міста в Росії та прізвище низки відомих особистостей |
| Кіров | Назва вулиці, площі та інших топонімів |
| Кіров | Назва району та області в Росії |
| Кіров | Може належати до Кіровської залізниці або інших організацій |
Хто був Кіров для Сталіна?
Як зазначає історик О. Хлевнюк, Кіров був вірним соратником Сталіна і став жертвою замаху одинака Леоніда Ніколаєва. Однак за Хрущова виникла версія, що Кіров протистояв Сталіну на чолі якоїсь опозиції, з цієї причини його і було вбито за вказівкою Сталіна.
Де був убитий Кіров?
1 грудня 1934 р., Санкт-Петербург, РосіяСергій Миронович Кіров/Дата і місце вбивства Увечері 1 грудня 1934 року С. М. Кірова, який ішов на засідання коридором Смольного, де знаходилися Ленінградський міськком і обком ВКП(б), вбило пострілом у потилицю Леонідом Ніколаєвим.
Що сталося з Кіровим?
29 грудня 1934 року Військова колегія Верховного суду СРСР визнала, що вбивство Кірова було скоєно підпільною терористичною зинов’євською організацією, очолюваною так званим “Ленінградським центром”. Усіх 14 підсудних було засуджено до розстрілу.
