Патримоніальна теорія – це концепція, що виникла в соціології та політології для пояснення політичних систем, що ґрунтуються на особистій владі правителя та на приналежності державних ресурсів даному правителеві та його родині. Концепція патримоніалізму має давнє історичне коріння і трасує свої витоки багато століть назад.
Одним із ранніх проявів патримоніалізму була система феодальної влади, що була поширена на території середньовічної Європи. У цій системі феодальний лорд, який володів землею, виступав патроном і гарантом захисту своїх підданих. Своєю чергою, піддані повинні були надавати свої послуги і відданість лорду. Таким чином, система була заснована на відносинах влада-підпорядкування та особистих зв’язках.
Патримоніалізм як теоретичне поняття почало активно вивчатися і розроблятися в середині XX століття, і його перенесли з політичної історії в сферу соціології та політології. Дослідження й аналізи патримоніальних систем стали наділяти цю теорію глибинним і об’єктивним підґрунтям, що дало змогу встановити її роль і значення в сучасній політиці та суспільстві.
| Період | Опис |
|---|---|
| IV ст. до н.е. – XV ст. н.е. | Виникнення патримоніальної теорії в Стародавньому Римі. |
| VI ст. до н.е. – V ст. н.е. | Розвиток патримоніальної теорії в Стародавній Греції. |
| XII – XVII ст. | Патримоніальна теорія досягає свого розквіту в середньовічній Європі. |
| XVIII – XIX ст. | Зниження впливу патримоніальної теорії у зв’язку з розвитком освічених ідей. |
| XX ст. – теперішній час | Сучасні теорії ділового управління замінюють патрімоніальну теорію. |
Що таке неопатримоніалізм у 21 столітті?
Неопатримоніалізм – це система соціальної ієрархії, у якій покровителі використовують державні ресурси для забезпечення лояльності клієнтів серед населення загалом.
Які особливості неопатримоніалізму?
Це неформальні стосунки патрон-клієнт, які можуть поширюватися як на дуже високі пости в державних структурах, так і на окремих осіб у невеликих селах. Неопатримоніалізм може лежати в основі або витісняти бюрократичну структуру держави, оскільки реальну владу мають лише ті, хто має зв’язки, а не ті, хто обіймає вищі посади.
