Коли помер Андрій Боголюбський: історичні факти та дати

Андрій Боголюбський – видатний князь, правитель і політичний діяч, який залишив незгладимий слід в історії Стародавньої Русі. Його правління вважається одним із найбільш благополучних і процвітаючих періодів в історії Руського князівства. Він був відомий своєю сміливістю, рішучістю і здатністю керувати державою.

Однак, як і всі великі особистості, Андрій Боголюбський неминуче наражався на небезпеку і ворожість. Незабаром після свого вступу на престол князя почали оточувати змовники, охочі усунути його з політичної арени. Він зіткнувся з численними перешкодами та погрозами, але незважаючи на це, зумів зберегти свою владу і продовжити свої реформи.

Однак доля була жорстока до цього видатного правителя. В один із днів, коли він перебував у своєму палаці, його життя було перервано трагічною подією. Андрія Боголюбського вбили смертельним ударом, залишивши Руське князівство в глибокому шоці та засмученні. Його смерть стала справжнім потрясінням для країни і залишила велику прогалину в руській історії.

ДатаПодія
29 червня 1174 рокуУбивство Андрія Боголюбського
30 червня 1174 рокуПохорон Андрія Боголюбського

Ким був убитий Боголюбський?

Князь йому, однак, не повірив і кинувся до меча святого мученика Бориса, що постійно висів над князівським ліжком. Однак меч завбачливо викрав ключник Анбал, який мав зв’язок зі змовниками. Виламавши двері, Кучковичі кинулися на Андрія. Саме цей момент і виявився відображеним на гравюрі.

Яку ікону вкрав Андрій Боголюбський?

1155 року Андрій Боголюбський забрав ікону Вишгородської Богородиці з монастиря і переніс її до Заліської землі, спочатку до своєї резиденції в село Боголюбово, а пізніше – до Володимира-на-Клязьмі, де помістив її в Успенському соборі після його спорудження в 1158-1160 роках, і вона стала головною іконою цього храму.

Що важливого зробив Андрій Боголюбський?

До заслуг Андрія Боголюбського можна зарахувати заходи із захисту зовнішніх рубежів від набігів кочівників і прагнення його до незалежності Русі від зовнішніх сил. Успішними виявилися й походи руських військ на Волзьку Булгарію.