Фоторезистор – це напівпровідниковий елемент, який змінює свій опір залежно від інтенсивності падаючого на нього світла. Він є одним із ключових компонентів у фотодатчиках, фотоелементах та інших пристроях, де потрібен вимір або регулювання світла.
Історія винаходу фоторезистора почалася в середині XX століття. У 1950-х роках американський фізик Гленн Т. Шоу і його колеги з компанії RCA Laboratories проводили дослідження в галузі напівпровідникової оптики. Вони шукали матеріал, який міг би змінювати свій опір під час падіння світла на нього.
У 1952 році Шоу і його команда виявили, що селенід кадмію – сполука кадмію і селену – має фоточутливі властивості. Вони змогли виготовити з цього матеріалу фоторезистор, який реагував на зміни інтенсивності світла. Цей прорив в галузі оптики відкрив нові можливості в різних сферах, від фотографії до автоматизації виробництва.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1873 | Ефект фотопровідності відкрито Вільгельмом Конрадом Рентгеном |
| 1950 | Винахід фоторезистора Джоном Нордстромом |
| 1952 | Перше комерційне виробництво фоторезисторів |
Хто винайшов фоторезистор?
1 Хто винайшов фоторезистор? Віллоубі Сміт Ідея фоторезистора виникла, коли Віллоубі Сміт виявив фотопровідність селену в 1873 році. Потім було створено безліч варіантів фотопровідних пристроїв.
Як працює фоторезистор?
Фоторезистор (LDR, Light Depender Resistor, світлозалежний резистор) – це резистор, який змінює свій опір залежно від кількості світла, що падає на його підкладку. Зміна опору під впливом світлового потоку називається фоторезистивним ефектом.
Де застосовують фоторезистори?
Фоторезистори використовують для реєстрації слабких потоків світла, під час сортування та підрахунку готової продукції, для контролю якості та готовності найрізноманітніших деталей; у поліграфічній промисловості для виявлення обривів паперової стрічки, контролю кількості аркушів паперу, що подаються в друкарську машину; у медицині, …
