Історія відкриття радіоактивності: коли і ким було придумано радіоактивне випромінювання

Радіоактивність – це одне з найдивовижніших і найзагадковіших явищ у світі науки. Його відкрито не так давно, всього лише сто років тому, але вже встигло змінити наше уявлення про природу матерії і призвести до створення нових галузей науки.

Історія відкриття радіоактивності почалася 1896 року, коли фізик Генрі Беккерель проводив експерименти з фосфором. Він помітив, що деякі речовини, піддані впливу сонячного світла, випромінюють незвичайні промені, здатні проникати через товсті шари матерії. Беккерель назвав це явище “фотографічною радіацією”.

Однак справжній прорив стався 1898 року, коли чоловік на ім’я П’єр Кюрі та його дружина Марія Кюрі почали досліджувати речовини, що мають радіоактивні властивості. Вони змогли виділити два нових елементи – полоній і радій, які мали дивовижну здатність випромінювати випромінювання. Ці відкриття принесли Кюрі Нобелівську премію з фізики 1903 року і відкрили двері в новий світ – світ радіоактивності.

РікВідкриттяВідкривачКраїна
1896РадіоактивністьАнрі БеккерельФранція
1898Радіоактивні елементи: полоній і радійМарія та П’єр КюріПольща/Франція
1901Радіоактивні гази: радонФрідріх Ернст ДорнНімеччина
1910Хімічні методи розділення радію та полоніюФрідріх ГерцНімеччина

У якому році було відкрито радіацію?

Історія відкриття Радіоактивність було відкрито в 1896 році французьким фізиком А. Беккерелем. Він займався дослідженням зв’язку люмінесценції та нещодавно відкритих рентгенівських променів.

Хто відкрив радіоактивність і як?

Беккерель отримав спільно з П’єром і Марією Кюрі Нобелівську премію з фізики “На знак визнання його видатних заслуг, що виразилися у відкритті мимовільної радіоактивності”. На його честь названо одиницю радіоактивності в системі одиниць СІ – беккерель (Бк).

Як було відкрито радіоактивність?

1896 року Антуан Анрі Беккерель, досліджуючи рентгенівське випромінювання і явище флуоресценції, загорнув кристали солі урану в чорний світлонепроникний папір і поклав пакунок на фотопластинку. Через кілька днів, після прояву фотопластинки, він виявив на ній чітке зображення кристалів.